17 березня - День утворення Української Центральної Ради

17 березня 107 років від початку Української революції 1917–1921 років – одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії Українського народу ХХ століття. Ця доба була вершиною національно-визвольної боротьби, відродження української нації. Тоді було проголошено Українську Центральну Раду.

Чому ми сьогодні згадуємо про цю організацію, як вона вплинула на подальше життя суспільства. Які наслідки її діяльності були важливими і в чому її прорахунки. З цими питаннями розібралися учні 9-11 класів під час Дискусійного клубу "УЦР: здобутки та прорахунки" (організатор Шарова Л.А.).

Історична довідка

1917 рік, 17 березня - у Києві утворено Українську Центральну Раду (УЦР), представницький орган українського народу, а після проголошення УНР - вищий законодавчий орган держави.

Після того, як з Петрограда дійшла звістка про повалення монархії, в Україні почали масово утворювати ради робітничих і солдатських депутатів. Київ, губернські та повітові центри сколихнули масові мітинги і демонстрації, учасники яких вітали повалення самодержавства та перемогу демократичної революції. Це стало поштовхом до створення Української Центральної Ради. Її сформували на паритетних засадах між українськими організаціями. Ядром Центральної Ради стали активісти Товариства українських поступовців. До складу також увійшли представники Українського технічно-агрономічного товариства, Українського педагогічного товариства, українські соціал-демократи та ін.

Головою УЦР обрали Михайла Грушевського, який тоді перебував у Москві в засланні. Заступниками голови стали Федір Крижанівський, Дмитро Дорошенко та Дмитро Антонович. У квітні на Всеукраїнському національному конгресі заступниками голови УЦР обрали Сергія Єфремова та Володимира Винниченка.

17 березня УЦР телеграмою повідомила петроградський Тимчасовий Уряд про своє створення.

Наприкінці березня 1917 року в Києві пройшла демонстрація, в якій взяли участь понад 100 тис. учасників. Люди вітали Центральну Раду та виголосили вимоги надати Україні автономію. «Одностайно і однодушно стати всім на велике діло, - закликав Михайло Грушевський, - і не спочити, і рук не спустити, доки не збудуємо тої автономії вільної України».