18 квітня − Міжнародний день пам’яток і визначних місць, День пам’яток історії та культури в Україні

Міжнародний день пам’яток і визначних місць відзначається щороку 18 квітня, починаючи з 1983 року після оголошення Центром культурної спадщини ЮНЕСКО.  Девізом Міжнародного дня пам’яток та історичних місць стали слова: “Збережемо нашу історичну батьківщину”.

Кожна епоха залишає нам у спадщину пам’ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію чи особистість. У кожному регіоні є свої визначні пам’ятки − перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання.

В Україні  Міжнародний день пам’яток і визначних місць має назву − День пам’яток історії та культури, відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 року. У липні 2000 року Президент України підписав Закон “Про охорону культурної спадщини”, котрий регулює правові, організаційні, соціальні та економічні стосунки у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, захисту в  інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Згідно із Законом, об’єкти культурної спадщини, що перебувають на території України, охороняються державою.

На сьогодні у Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО від України перебуває 7 об`єктів: Київ: Собор святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська Лавра, Ансамбль історичного центру Львова, Геодезична дуга Струве, Букові праліси Карпат та стародавні букові праліси Німеччини, Резиденція митрополитів Буковини і Далмації, Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі і України, Стародавнє місто Херсонес Таврійський. https://www.youtube.com/watch?v=QVM1y0OAzEA&t=583s 

Наразі майже вся територія Луганської та значні частини територій Херсонської, Запорізької та Донецької областей досі перебувають у тимчасовій окупації. Через це неможливо порахувати точну кількість об’єктів культурної інфраструктури, що постраждали в ході бойових дій та окупації.

Руйнування об’єктів культурної спадщини є воєнним злочином за Гаазькою конвенцією 1954 року. Триває збір доказів злочинів російської федерації проти української культурної спадщини. Міністерство культури та інформаційної політики верифікує доказову базу для подальшого її використання в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі, аби жоден злочин не залишився безкарним для тих, хто прийшов до нас з мечем.

Кожне покоління повинно задумуватися над тим, чи буде у наших нащадків можливість помилуватися історичною та культурною спадщиною, доторкнутися до минулого, щоб відчути гордість за національну культуру.