23 квітня 1920 року народився український письменник, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка Григорій Михайлович Тютюнник.

23 квітня світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання.

У 1995 році ЮНЕСКО вирішило святкувати Всесвітній день книги та авторського права 23 квітня, оскільки обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Цей день є датою смерті Вільяма Шекспіра (щоправда, за юліанським календарем) та Інки Ґарсіласо де ла Веґи, а також днем народження видатних особистостей світової літератури, як французький письменник Моріс Дрюон (1918), ісландський лауреат Нобелівської премії з літератури Галдор Лакснесс (1902), а також український письменник Григорій Тютюнник (1920).

Народився Григорій Тютюнник в селі Шилівка Зіньківського району Полтавської області.

Коли говорять про Тютюнника, неодмінно згадують Григора (народжений 1931 року) – великого українського новеліста.

Григорій і Григір були братами по батькові, Григорій – старший. За випадковим збігом обидва брати – Григорії.

Старшого насправді хотіли назвати Георгієм, а чому так сталося, розповів його брат Григір у повісті-спогаді “Коріння”: “Коли народився Григорій… його вирішили назвати Георгієм, або ж, як у нас кажуть, Їгором. Назвали. І послали Федота Йосиповича Буденного, Григорієвого діда по матері, записати онука в сільраду. Випивши на радощах удома – онук ! – дід вирушив до сільської Ради. Але ж по дорозі була монополька славнозвісної на всю околицю Гузійки. Як не зайти ради такої нагоди ще й до неї! І він зайшов… Коли ж, нарешті, доплуганився туди, куди його було послано, то вже не тямив, як звелено йому записати онука. Став пригадувати – не пригадується, то сказав секретареві: “Пиши Грицьком… Воно, мо’, й не так, як казали, зате просто, по-нашому!”… Про дідову витівку довідалися аж тоді, коли 1935 року брали у райзагсі довідку про народження, щоб хлопець міг учитися в зіньківській десятирічці”.

Щоб відрізняти братів, меншого рідня та односельці стали називати Григором.

Сторінками життя:

🖋️ До школи пішов у 6 років. Учився легко й добре. Почав писати вірші ще у Зіньківській десятирічці.

🖋️1937 року опублікував перший вірш у районній газеті.

🖋️У 1938 році Григорій вступив до Харківського університету на літературний факультет.

🖋️У червні 1941 року зі студентської лави добровольцем пішов на фронт. Полон, утечі, партизанські загони, назавжди пошрамоване обличчя.

🖋️Згодом його комісували через поранення. У легенях Григорія Тютюнника застряг осколок снаряду. Згодом уламок вийняли, але операцій робили аж три, дві з них невдало, на спині залишилася рана, яка не загоїлася до кінця життя. Страждав на задишку та біль у грудях, часом нестерпні.

🖋️Після війни завершив навчання і працював учителем на Львівщині та займався літературною діяльністю.

🖋️Перша збірка оповідань Григорія Тютюнника “Зоряні межі” вийшла друком 1950 р. Затим була надрукована повість “Хмарка сонця не заступить” (1957 р.) ю. Збірка “Журавлині ключі” – поезії, написані під час війни – побачила світ по смерті автора, у 1963-му, як і роман «Буг шумить» (1965).

🖋️Над романом «Вир» Тютюнник почав працювати у 1956 р. Перша книга вийшла одночасно у Києві, Москві, Празі 1960 року, а друга – у 1962 р.

🖋️Роман «Вир» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії української літератури.

Автор посмертно 1963 року удостоєний найвищої нагороди – Шевченківської премії за цей твір!

🖋️Третя книга роману "Вир", задуманого як трилогія, залишилася ненаписаною…

🖋️29 серпня 1961-го Григорій Тютюнник раптово помирає.

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.