30 листопада – 75 років від дня народження Ярослава Стельмаха

Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 року в Києві в родині видатного українського письменника Михайла Стельмаха.

Літературна спадщина Ярослава Стельмаха вражаюче багата. Творчий доробок письменника у підсумку становить десятки книг прози для дітей, десятки авторських п’єс та перекладів драматичних творів зарубіжних письменників, кіносценарії та інсценізації.

Ярослав Стельмах відомий насамперед як драматург. Він згадував: «Я почав перекладати, іще навчаючись у Київському інституті іноземних мов. Спершу мене зацікавила книга, яку мені привезли з Канади. Автор її – перший в історії свого народу ескімоський письменник Маркузі. Книжка адресована дітям і цікаво, дохідливо розповідає про суворе, сповнене небезпек і тяжкої праці життя ескімоських племен. Звалася вона «Гарпун мисливця», і працював я над її перекладом з великим задоволенням». На час закінчення інституту Ярослав мав уже декілька друкованих перекладів з англійської мови.

Ярослав Стельмах плідно працював у драматургії понад 30 років. Він написав 25 п’єс і всі вони також були опубліковані в журналі «Театр» – і це при тому, що в цьому журналі практично нікого із сучасних драматургів не друкували. За творами Ярослава Михайловича відбулося більше 100 вистав – вони були зіграні близько 3000 разів, їх подивилося понад мільйон глядачів. П’єси «Привіт, синичко!» та «Запитай колись у трав» були перекладені багатьма мовами і входили до репертуару сорока театрів світу. Сам Ярослав Стельмах переклав українською мовою майже 50 п’єс популярних іноземних авторів. Написав кіносценарії «Циганка Аза» (1987), «Провінціалки» (1990), сценарій п’ятого фільму – «Кішечка» до серіалу «Острів любові» (1995).

Повісті та оповідання для дітей: «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» (твір входить у програму з української літератури для 6 класу середньої школи), «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет», «Нахаба», «Санько-брехун» та інші відзначаються захоплюючим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями юних героїв. Письменник прагнув допомогти юним читачам розібратись у складному світі, повірити в лицарські закони добра, справедливості, надійності в дружбі, переконатись у власній силі.

1996 року йому була присуджена премія імені Івана Котляревського, 1999 року він названий кращим драматургом року і, на кінець, за книжку повістей і оповідань для дітей «Голодний, злий і дуже небезпечний» у 2001 році він став лауреатом найвищої літературної премії, якою вшановують дитячих письменників України премії імені Лесі Українки.