День слов’янської писемності і культури

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія – творців слов’янської писемності. В Україні свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року. Цей день відомий також в інших східноєвропейських країнах: Болгарії, Сербії, Македонії, Чехії, Чорногорії.

Кирило і Мефодій розробили писемність старослов'янської мови, яка був заснований на діалекті жителів сучасних Салонік. Як алфавіт для неї використовувалися кирилиця і глаголиця. Мова існувала в основному для написання книг, в побуті ж її  використовували менше.

Як зазначають сучасні дослідники, українська мова в колі слов’янських мов посідає особливе місце, адже наявність у ній значної кількості фонетичних і морфологічних відмінностей свідчить про самостійний шлях її розвитку як окремої мови впродовж надзвичай­но тривалого часу.

Українською сьогодні розмовляють понад 44 мільйони осіб. За кількістю носіїв вона посідає 15-20-е місце у світі. 

Українська мова – надзвичайно багата, її словниковий запас нараховує близько 500 тисяч лексем, та є однією із наймелодійніших мов світу.

До Дня української писемності та мови учителем української мови та ліератури Князєвою Н.М. для учнів 5 класу проведено мовне змагання «Мовний морський бій», а для учнів 6 класу - інтелектуальна гра «Барви слова».

Для учнів 7 класу учитель української мови та літератури Малікова К.О. провела вікторину «Мова – то серце моє». Виконуючи цікаві завдання, учні дізналися багато цікавої інформації про українську мову та перевірили свої знання.

У 8 класі учителем української мови та літератури Шаповаловою В.О. був проведений тематичний урок «День писемності та мови». Здобувачі освіти пригадали де і хто були засновниками мови і етапи розвитку української мови.

Для здобувачів освіти 9 класу учителем української мови та літератури Лещенко О.І. проведена вікторина «День слов’янської писемності та мови».

Писемність, мова – то є душа кожної нації, її святощі, її найцінніший скарб. Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це одне з найістотніших знарядь культури, яке у просторі й часі розширює функціонування мови. Завданням сучасників є збереження повноти й частоти пам’яті цього важливого історичного знання.