Мільйони втрачених життів

27 січня ми згадуємо одну з найстрашніших сторінок в історії людства – Голокост. Це біль поколінь, що залишилися без родин, це крик тих, кого не можемо почути. Ми запалюємо свічки пам’яті, що світять крізь морок забуття і байдужості. Пам’ять про ці події – наш обов’язок перед мільйонами людей, чиї життя були знищені.

З метою формування в учнів гуманістичних цінностей, толерантності та поваги до прав людини через усвідомлення трагедії Голокосту як прикладу порушення людяності та справедливості. Сприяння розвитку історичної пам’яті, співчуття до жертв геноциду, а також вихованню розуміння важливості протидії будь-яким проявам дискримінації, ненависті та насильства, учителем історії Шаровою Л.А. та заступником директора Маліковою К.О. для учнів 7-11 класів проведено усний журнал «Мільйони втрачених життів», щоб зрозуміти, що відбувалося в ті страшні роки, як жили й гинули люди, і які уроки ми маємо винести для себе.

Сьогодні Українська держава захищає свою незалежність та територіальну цілісність не тільки на лінії фронту, але й в усіх міжнародних судах, збираючи та надаючи докази вчинених російською федерацією злочинів на тимчасово окупованих територіях України: переслідування кримсько-татарського народу, викрадення, грабунок, катування, ув’язнення та вбивства українських громадян, воєнні злочини тощо. Важливо, щоб росіяни за свої злочини проти українців були покарані. Бо невідоме чи приховане зло – повертається. І саме тому необхідно вивчати трагічні уроки Голокосту та не бути байдужим до сучасної боротьби України за рідну землю.

Ми повинні пам’ятати про ці події, адже без пам’яті неможливо зрозуміти, наскільки важливо цінувати кожне життя, боротися за справедливість і не допустити повторення подібних трагедій у майбутньому.