11 вересня виповнюється 160 років від дня народження відомого українського поета, лірика, публіциста, перекладача, яскравого представника української інтелігенції, яка в умовах самодержавної Російської імперії вела боротьбу за національну свободу України, тісно пов'язану з рухом за соціальне визволення.
Павло Арсенович Грабовський, поет, лірик, публіцист народився у селі Пушкарне (нині Грабовське) на Сумщині. Навчався в Харківській духовній семінарії, звідки був виключений за належність до харківської групи революційної народницької організації «Чорний переділ», заарештований і висланий у рідне село під нагляд поліції.
У 1885-му мобілізований на військову службу в Туркестанський військовий округ. Незабаром жандармерія розкрила його участь у складанні й поширенні відозв народників та прокламацій проти самодержавства. У 1886-му Павла Грабовського ув’язнили і засудили до п’ятирічного заслання до Сибіру. За участь у складанні і поширенні відомого протесту-відозви політв’язнів «Заява російському уряду» (1889) знову був заарештованийі і провів три роки в Іркутській губернській в’язниці. Там Грабовський розпочинає активну літературну діяльність. Надсилає вірші у галицькі часописи, де друкуються його статті, нариси. Займається перекладами. Перебував у засланні у Вілюйську (з 1893-го), Якутську (з 1896-го), Тобольську (з 1899-го). Повернутися до рідної України йому не судилося. На чужині провів 20 років із 38-и.
Незадовго до смерті писав в автобіографії: «Горем та злиднями почалося моє життя, горем та злиднями закінчиться. Але не треба мені ніяких задоволень і ласощів, дали б тільки можливість працювати на користь рідного краю, присвятити йому ті слабкі сили, які ще залишилися в моєму пораненому і понівеченому тілі. Не дають і не дадуть…».
В умовах заборони української мови письменник дбав про її збереження, зміцнення й розповсюдження. Постійно підтримував зв’язок з Україною, листувався з Іваном Франком, Борисом Грінченком.
У Галичині вийшли окремими виданнями його ліричні збірки «Пролісок» (1894), «З півночі» (1896), «Кобза» (1898) та збірки перекладів «Твори Івана Сурика» (1894), «З чужого поля» (1895), «Доля» (1897).
У статті «Дещо про творчість поетичну» Грабовський доводив, що поезія повинна бути засобом «боротьби зі світовою неправдою, сміливим голосом за всіх пригноблених і скривджених».
Помер поет 12 грудня (29 листопада) 1902-го у Тобольську від туберкульозу. Похований на Завальному кладовищі поруч із декабристами.
Коментарі