29 вересня, 180 років тому народився Іван Карпович Тобілевич (в історію він увійшов під псевдонімом Іван Карпенко-Карий, у якому поєдналися ім’я його батька та прізвище улюбленого героя із п’єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого) — той, хто довів, що театр є потужним інструментом національної свідомості, корифей українського театру та справжній архітектор української сцени.
✍️ За своє життя він написав 18 п’єс, серед яких легендарні «Мартин Боруля», «Хазяїн», «Сто тисяч», які й досі не сходять зі сцен. Його твори гостро відображали українське життя, показували реалії села і міста, давали голос народній мудрості та почуттям.
Та Карпенко-Карий не обмежувався лише письмом: він був одним із засновників трупи театру корифеїв у Києві та працював із найкращими акторами того часу. Разом із Марком Кропивницьким і братами Тобілевичами він формував школу, яка виховала цілу плеяду зірок сцени: М. Садовського, П. Саксаганського, М. Заньковецьку та інших.
«…Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література», – казав Іван Франко про Карпенка-Карого.
👥 Його внесок у культуру України був не лише творчим, а й суспільним: Карпенко-Карий займався просвітництвом, організовував аматорські театральні гуртки та ремісничо-грамотні школи, а кошти від вистав спрямовував на навчання бідних дітей.
Крім того, драматург боровся за українську мову на сцені, за реалістичність і народність, і навіть через політичні переслідування продовжував працювати на благо культури.
Спадщина Івана Карпенка-Карого живе й сьогодні, попри десятиліття, нагадуючи нам: культура і мистецтво формують силу нації, і ми, українці, розуміємо це як ніхто інший.
-PhotoRoom_png-PhotoRoom.png)
Коментарі