25 лютого виповнюється 154 роки від дня народження геніальної української поетеси та активної громадської діячки Лесі Українки

"Як лунає дзвінко:

Леся Українка!

Гордість та наснага

Рідної землі.

Мужня ніжна жінка,

Диво - українка,

Чарівна троянда

В золотій імлі..."

Ім'я Лесі Українки - наймудрішої поетеси в світі сяє яскравою зорею у славному сузір'ї великих майстрів українського слова.

Видатна поетеса, письменниця, перекладачка, громадська діячка. Творчість Лесі Українки багата й різноманітна. Вона обрала собі горде ім'я - Українка. Вірші Лесі Українки - джерело невичерпної мудрості та незламної сили духу. Майбутня поетеса Леся Українка (Лариса Косач) народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському, що на Житомирщині. Мама Лесі Українки – Ольга Драгоманова-Косач – була добре знаною письменницею під псевдонімом Олена Пчілка, тож недивно, що Лариса змалечку виростала в творчій атмосфері. У 4 роки дівчинка вже вміла читати, а з 6 років почала вишивати.

Влітку 1883 року в Лариси діагностували туберкульоз кісток, а в жовтні цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом. Попри складну хворобу, дівчинка не опускає руки і натомість починає висловлювати свої почуття у віршах. У свої 13 років Лариса Косач випускає свої перші дитячі і дуже весняні вірші та публікує їх у часописі “Зоря”. Саме цього року з’явився псевдонім “Леся Українка”.

***

НАДІЯ (перша поезія Лесі Українки)

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

1880