До 115-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича, поета, прозаїка, літературознавця, перекладача

Народився Богдан-Ігор Антонич 5 жовтня 1909 року на Лемківщині, в селі Новиця Горлицького повіту в родині греко-католицького священника. Дитячі роки поета збіглися з Першою світовою війною, коли батьки були змушені 1914 року переселитися до Відня, а 1919 року — на Пряшівщину, до Чехословаччини. Труднощі переїзду підірвали здоров’я хлопця, він довго і важко хворів.

Упродовж 1920–1928 років Антонич навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку, вищу освіту здобував протягом 1928-1933 років у Львівському університеті ім. Я. Казимира, де навчався на філософському факультеті.

Університет Богдан-Ігор Антонич закінчив уже відомим літератором. Його активне життя тривало усього сім-вісім років, але за цей короткий відрізок часу він досяг того, на що іншим потрібні десятиліття.

Коли Богдану-Ігорю Антоничу було 22 роки, побачила світ його перша збірка поезій «Привітання життя». 1934 року з’явилася друга поетична книга — «Три перстені», за яку поет отримав престижну премію Львівського товариства письменників і журналістів імені Івана Франка. За два роки вийшла третя, найбільша прижиттєва збірка Антонича, — «Книга Лева». 1938 року, вже після смерті поета, були надруковані книги «Зелена Євангелія» і «Ротації».

Доля подарувала поетові усього двадцять вісім неповних років життя. Після перенесеного апендициту розвинулася пневмонія. Послаблене важкою хворобою та високою температурою серце молодого чоловіка не витримало. 6 липня 1937 року Богдана-Ігоря Антонича не стало. Поховали його на Янівському цвинтарі у Львові.

Поет багато чого не встиг, не написав того, що планував, його ім’я було забуте на довгі роки. І все ж таки справжня поезія, всупереч будь-яким перепонам, знайде шлях до читача.