До 160-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського

17 вересня виповнюється 160 років від дня народження українського письменника, ім’я якого було зорею першої величини – Михайла Михайловича Коцюбинського.

Народився письменник у Вінниці. Батько був чиновником, вільно говорив польською. Українську Михайлик чув лише від няньки та на вулиці. Про те, що первісток знає ще одну мову, довідалися випадково: "Занедужавши на дев’ятому році на запалення легенів, я в гарячці почав говорити по-українському, чим немало здивував батьків" — писав Коцюбинський в автобіографії. Закінчивши духовну семінарію у Шаргороді й скоро по тому здавши екстерном іспити на вчителя, заробляв на життя приватними уроками, у 20 дебютував як письменник. Жив у Вінниці, Житомирі, Чернігові. У Житомирі працював у редакції газети "Волинь": писав, редагував, а часом і продавав свіжі номери, оформляв передплату — до цього також мав хист, бо за час його роботи газета кілька разів збільшувала наклад.

Писати Коцюбинський починав з талановитих дитячих оповідань, як-от "Ялинка" (1891), "Маленький грішник" (1893), їх змінили психологічні новели на кшталт "Цвіт яблуні" (1902), "Intermezzo" (1908) та повісті "Fata morgana" (1910), "Тіні забутих предків" (1911).

Творчість письменника — це акцент на почуттях героїв, зображення місцевого колориту і характерів, роздуми над питаннями життя і смерті, вибором між особистими переживаннями і суспільним обов’язком. Один з лейтмотивів — невіддільність людини від природи. Вважав сонце своїм богом, писав: "Яка сила життя! Ми звикли до нього і не помічаємо, що сонце творить квіти й плоди з мертвого каменю, не бачимо, як всюди торжествує живе, щоб бадьорити й радувати нас". Як мало хто з літераторів знався на ботаніці: у творах змалював близько 200 рослин, звідусіль привозив у свій чернігівський сад цікаві екземпляри, серед них і екзотичні.

Письменник мав проблеми з серцем, через що в останні роки життя кілька разів виїжджав з України на лікування. За кордоном був як риба у воді — знав дев’ять мов: крім трьох слов’янських, також французьку, італійську, румунську, кримськотатарську, турецьку і ромську. 1910 року, повертаючись з-за кордону, заїхав на Гуцульщину, до Криворівні — враження від тієї поїздки стали основою повісті "Тіні забутих предків", екранізованої Сергієм Параджановим.

Яку б з трендових модерністських течій межі ХІХ-ХХ століття не взяти — імпресіонізм, експресіонізм, неоромантизм — вони так чи інакше вирують у творах письменника. За визначенням його найближчого друга, Миколи Лисенка, Коцюбинський був абсолютним "європеєм". В Чернігові влаштовував творчі вечори, зустрічі літературного клубу для молоді (їх відвідували Павло Тичина, Микола Вороний, Василь Блакитний). Товаришував з Борисом Грінченком й Іваном Франком, Оленою Пчілкою і Лесею Українкою, Василем Стефаником і Михайлом Старицьким. Листувався зі шведським істориком Альфредом Єнсеном і прозаїком Августом Стріндбергом. 1903 року саме Коцюбинський склав відозву до українських письменників про вихід за межі змальовування селянського побуту, розроблення філософсько-психологічної, історичної проблематики в літературі. Поза всім тим про свої здобутки зауважував скромно: "Я не вважаю, що конче треба, щоб про мене колись багато писали критики та історики літератури".

Ім’я Михайла Коцюбинського увіковічено у назвах селищ міського типу (Коцюбинське у Київській області та Михайло-Коцюбинське у Чернігівській), вулиць та бібліотек майже у всіх великих і малих містах України.

У Кишиневі (Молдавія) іменем письменника названо ліцей – Liceul Mihai Coţiubinschi.

2004 року Національний Банк України ввів до обігу пам'ятну монету номіналом 2 гривні – «Михайло Коцюбинський».

Величні пам’ятники письменнику споруджено у Вінниці та Харкові.

З восьмого листопада 1927 року у Вінниці у будинку, де народився і жив письменник, працює літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського.

У вересні 1934 року літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського було засновано в Чернігові.

У 1981 році була заснована Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського, якою нагороджують українських літераторів за високохудожні доробки, що звеличують гуманістичні ідеали.

У 1992 році запроваджена Чернігівська обласна премія імені Михайла Коцюбинського – нею щорічно відзначають авторів літературних, мистецьких та наукових досягнень, пов'язаних з Чернігівщиною.