Микола Гурович Куліш – 131 рік від дня народження

«Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї», — писав видатний український письменник, драматург, режисер та громадський діяч Микола Куліш.

Серед українських драматургів 1920-х – початку 1930-х років Микола Куліш став найпомітнішою постаттю. Він збагатив українську драматургію новітніми засобами національно-психологічного письма і створив новий тип національно-політичної драми.  

За одинадцять років безперервної письменницької діяльності (1923-1934) драматург створив майже півтора десятки п’єс. І кожна з них – непересічне явище в українській драматургії, об’єкт грунтовного дослідження в найширших, найрізноманітніших аспектах. 

Микола Гурович Куліш народився 6 грудня (за новим стилем – 18 грудня) 1892 року в селі Чаплинка Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині – територія Херсонської області) у бідній селянській сім’ї. Життя його не милувало з самого народження – один за одним передчасно помирають батьки, тому він змушений наймитувати з восьми років і жити в сирітському будинку. Але своєю впертістю, наполегливістю, виключними здібностями Микола добивається того, що отримує добру класичну освіту і в 1914 році вступає на історично - філологічний факультет Одеського університету.

Та перша світова війна змінила його життя, розбила мрії. Два роки він воює на протинімецьких фронтах під Вільно, на Волині, в Галичині.

У вільні години Куліш писав сатиричні вірші, а також одноактні п`єси, які залюбки розігрували солдати. Тут, на війні, Микола все більше відчував бажання жити заради того, щоб писати і творити.

Побачене й пережите в ті часи пізніше описано в незавершених романі та кіноромані, а також у драматичній поемі «Патетична соната» - одному з найвагоміших творчих досягнень письменника.

Після переїзду 1922 року до Одеси працював інспектором у губнаросвіті, допомагав організовувати школи і дитячі будинки. За новою методикою він створює першу українську абетку і букварик, пробує свої сили в жанрі оповідання для дітей.

Переїздить в Одесу, закінчує свою першу п’єсу «97», яка принесла йому славу непересічного драматурга.

На становлення Миколи Куліша як українського драматурга суттєво вплинув переїзд у 1925 році до Харкова, де зібрався весь квіт української культури, а також дружба з Миколою Хвильовим і Лесем Курбасом. Письменник активно працював, експериментував у всіх жанрах драматичного мистецтва: з-під його пера вийшли побутова комедія «Отак загинув Гуска», «філологічний водевіль» «Мина Мазайло», психологічна мелодрама «Зона».

Останнім твором Куліша стала «Маклена Ґраса». Соціально-психологічна драма оповідала про протистояння людини і суспільства. На жаль, для Миколи це протистояння було вирішене. 7 грудня 1934 р. його заарештували, згодом засудили до 10 років ув’язнення із конфіскацією майна. Під арештом він захворів на туберкульоз. Але помер не від нього. Разом з другом Курбасом його розстріляли 3 листопада 1937 в урочищі Сандармох.